Інтерв’ю з акушеркою Ольгою Білан: про особливості роботи на карантині, оптимальний вік породіль та партнерські пологи

12 травня — Міжнародний день медичної сестри. Мені здається, що я знаю цю дату все життя, адже бабуся працювала у лікарні, обоє батьків в медицині, та й сама після університету пішла в медичний заклад секретарем.

Люди у білих халатах мене ніколи не лякали, навіть навпаки — викликають посмішку. Бо жодного разу не бачила в медицині випадкових людей.

Останнім часом для лікарів і медсестер звучить багато слів подяки. Давайте, коли карантин закінчиться, не будемо забувати про найважливішу сферу діяльності у світі.

Сьогодні нашою героїнею стала акушерка пологового відділення Лисянської Центральної районної лікарні — Ольга Білан. Про особливості роботи в період пандемії коронавірусу, умови праці та породіль — читайте далі.

• Який у вас стаж роботи медсестрою? Де навчалися? 

Стаж роботи — 32 роки. Вступила після 10 класу до Черкаського медучилища і навчалася 2,5 роки. Рік пропрацювала у колгоспному профілакторії, а потім прийшла у Лисянську Центральну районну лікарню. Тут вже працюю 31 рік.

• Можна сказати, що раніше медперсонал навчали краще, ніж зараз?

Раніше теорію знали на 70 %, а практичних навичок майже не було. А зараз, мабуть, теорію після навчання знають взагалі на 50%.

• Загалом практиканти приходять підготовлені чи доводиться після училищ навчати їх практично усьому? 

Доведеться вчити робити ін'єкції та багато інших маніпуляцій. Мені здається, зараз не сильно вимагають в училищах, щоб випускники вміли це робити. Очевидно, розраховано на те, що підуть на практику і всьому навчаться.

Якщо взяти наших молодших медичних сестер, саме в нашому відділенні, то вони вміють усе: від уколів — до вимірювання тиску і перевязок. Допомагають нам в усьому.

• Чому вирішили стати медсестрою? Можете назвати це справою всього життя?

Звичайно. Тепер це вже справа життя. Коли вирішувала, яку обрати дорогу, спочатку батьки вплинули на цей вибір. Насправді, було дві спроби поступити на навчання: після 8-го класу — не вступила, завалила іспит. Потім після 10-го класу вирішила досягти свого. Вступила по конкурсу аттестатів.

Моя мама говорила тоді, як би не було — у медика завжди буде шматок хліба. Десь воно так і є, бо роботу маємо. На жаль, цей шматок хліба став надто мізерний.

• А яка зарплата медичних сестер?

У медсестер, які ходять на пятиденку, мінімалка + за категорію і стаж додається незначна сума. Якщо медсестра стоїть у чергуванні, то тут і нічні зміни є. Так, набігає 3500-4000 тисячі гривень.

• За роки праці були думки змінити сферу діяльності?

Ні. Це вже точно. Хоча, може, у молодості варто було щось спробувати інше. Раніше все влаштовувало, в тому числі і по зарплатні.

• Ви акушерка. Можете приблизно сказати, скільки пологів прийняли за весь час роботи?

Ніколи не підраховувала, але, думаю, десь 1500 пологів прийняла. Це не так багато, але ж у нас і інші акушерки є. Тому на кожну припадає приблизно однакова кількість пологів. Раніше в рік було значно більше пологів.

• Що найскладніше у цій професії?

Ти відповідальна за життя мами і дитини. Неможливо не хвилюватися, адже раптом що — винен ти. Це складно і змушує весь час бути в такому собі тонусі. Ні хвилини спокою.

• Бувають випадки на пологах, які шокують? Розкажіть про такі ситуації. 

Дуже часто таке трапляється. Але одні ситуації витісняють другі… Це постійний кругообіг.

Якщо згадати щось одне, то колись у нас народжувала жінка. Їй робили операцію, і почалася велика кровотеча. Потребувалося терміново переливати кров, а в лікарні її не було. Чекати, поки привезуть з Черкас, теж не вистачило б часу. Тому ми з черговим лікарем здали свою кров. До ранку я якось дочергувала, а потім на ранковій пятихвилинці втратила свідомість :) Потім ще місяць після цього відновлювалась. Це зараз згадується з посмішкою, а тоді злякало і мене, і колег, і рідних. Не забуду ніколи. Але, як бачите, безвихідних ситуацій не буває.

• Як ви навчилися відмежовувати роботу від сім'ї? Буває, що після складного робочого дня зриваєтеся на близьких?

Дома сім'я звикла, що в мене така робота. Всі знають, що мамі потрібно відпочити, тому її ніхто не чіпає. Буває, кажу: "Так, я сьогодні — -1", — це коли не говорю, нічого не роблю і повинна просто відпочити. Тоді мене ніхто не турбує.

Не переношу роботу додому і не зганяю злість на домочадцях. Ніколи такого не було.

• Розкажіть про найчастіші ускладнення після пологів?

Геморой, мастити, шви довго можуть гоїтися, буває температура, якщо якесь запалення пішло. Але цього не варто боятися, усе воно виліковується і варте щастя материнства.

• З приводу віку породіль існує багато міфів. Який оптимальний вік для народження дитини? Які жінки легше переносять вагітність і пологи, а які  — важче? 

Це не залежить від віку. Все — в голові у жінки: як вона налаштувалася — так і буде. Колись нас учили, що оптимальний вік від 18 до 25, а випадки після цього віку називали терміном "стара першопороділя".

Зараз немає цих стереотипів. Медицина іде вперед, акушерство теж не стоїть на місці, рамки розширилися. Тим більше, є можливість партнерських пологів. Вони допомагають перейти цей бар'єр.

• Скільки років було вашій наймолодшій і найстаршій пацієнтці?

Наймолодша мама була у нас в 13 років. Звичайно, це був кесарський розтин. Найстаршій — 46 років.

Були у нас жінки, які першу дитину народжували в 40 років природнім шляхом, а не кесарським розтином, і все було благополучно. Взагалі, досить часто народжують жінки в діапазоні 40-45 років.

• Ви згадали партнерські пологи. Наскільки це поширене явище? 

Зараз 90% пологів — партнерські: як не мама — то чоловік, якщо не чоловік — то свекруха. Хтось із родини присутній.

Скажу відверто, медикам краще, коли на пологах підтримує породіллю не чоловік, а мама чи свекруха. Все ж таки це жінки, вони народжували, занють, що це таке, тому спокійніше відносяться до процесу. Бо чоловіки трохи невитримані. Вони бояться, що жінці боляче, панікують, наганяють зайвого клопоту.

• Часто народжують ВІЛ-інфіковані жінки? В таких випадках використовуються спеціальні захисні костюми? 

Раз у рік 1-2 жінки у нас народжують. Це нечасто.

Засоби індивідуального захисту: окуляри, костюм, рукавиці, — закуповує жінка перед пологами, тому що зараз їх нам на відділення вже не видають. Колись постачали в лікарні безкоштовно, а тепер жінки самі їх закуповують.

• А траплялися випадки, коли жінки не знали, що у них ВІЛ?

Ні. Але могли знати і приховати. Не буває, що жінки не знають про свій статус, адже всі вони стоять на обліку. Так, тричі їх обстежують на ВІЛ. Якщо раптом поступає необстежена жінка, їй відразу роблять експрес-тест. Таке на моїй практиці сталося один раз і дуже давно. Тоді так скурпульозно не обстежувалися.

Зараз всі стоять на обліках. Вони ж хочуть здорову дитину народити і гроші отримати.

• Часто породілі залишають дітей у пологовому відділенні? Що далі відбувається з такими дітьми?

Ні. Вже років 15 ніхто не залишає дітей. Це колись було. Зараз, на щастя, люди навчилися користуватися контрацептивами від небажаної вагітності, це по-перше, а по-друге, всі хочуть народити і отримати за це гроші від держави, як я вже сказала. Такі собі дві сторони медалі.

Інша справа, що потім відповідні служби можуть забрати дітей у неблагополучних батьків.

• Зараз карантин. Коли оголосили про ситуацію в Україні, в вашу лікарню доставили необхідні костюми, маски і інше необхідне оснащення для медичних працівників?

Так. Видали нам і маски, і рукавиці, і костюми. Щоправда, костюми трохи бутафорські :) Але ж захисні.

• Пацієнтки з коронавірусом були?

Ні, жодної.

• З приводу обіцяних владою надбавок. Скільки додаткових гривень ви отримали по факту в цей непростий період?

Ці надбавки призначені для тих, хто безпосередньо працює з вірусом. А у нас таких немає. Тому нам, у пологовому відділенні, нічого не доплачували.

• У вас дві дочки. Ви б хотіли, щоб вони народжували у вашому пологовому відділенні смт. Лисянка? Чому?

Я б, може, і хотіла, а от чи захочуть вони… Впевнена у своєму колективі. Але з приводу того, чи хотіла б особисто приймати пологи у доньок, то це дуже спірне питання.

Колись приймала пологи у рідної сестри. Мені було 24 роки, теж була на четвертому місяці вагітності другою дитиною. І от вона поступила на моїй зміні. Під час пологів трапилося ускладнення, і лікар говорить: "Ріж!", — а в мене руки трусяться, нічого не можу з цим подіяти. Хвала лікарю, він сам зробив необхідну маніпуляцію, а я відійшла в бік.

Це дуже важко — стояти "у керма", коли твоя рідна людина народжує. Хвилювання просто нестерпні.

•  Чого не вистачає нашій медицині?

Скажу так, дуже часто міняють міністрів охорони здоров'я  і забули про тих самих охоронців здоров'я. Варто більше уваги приділяти цій галузі.

У медичних закладах має бути гідне оснащення, тоді б і люди не боялися лікарень і хвороб. Хочеться допомагати людям на високому рівні.

Ми хочемо побажати усім медсестрам міцного здоров'я, сили і гідної оцінки їхньої роботи. Дякуємо, що ви є!

Также не пропустите: интервью с Дмитрием Карпачевым