Чому надмірна дружелюбність має насторожувати — першопричина такої поведінки може виявитися небезпечною

Чи чули ви коли-небудь про синдром Вільямса?

Дружелюбність — дуже цікава риса, яка притаманна не тільки людям, а й тваринам. Однак, як з’ясувалося, далеко не завжди це добре. В чому може бути підступ, розповідаємо далі.

Медики-науковці попереджають , що надмірна дружелюбність, зайвий оптимізм та безпосередня наївність можуть бути ознаками рідкісного генетичного захворювання під назвою синдром Вільямса . Це вроджене невиліковне захворювання, яке супроводжується низкою як фізіологічних, так і психічних особливостей. Поведінка людини з цією хворобою багатьом здається дуже приємною, однак не все так просто.

Приязність людей з синдромом Вільямса: що варто знати

Ще з раннього віку ті, хто має цей синдром, відчувають особливо сильну потребу у спілкуванні. Діти з синдромом Вільямса зазвичай характеризується надзвичайною дружелюбністю, високою соціальною активністю, чутливістю та легкістю в зав’язуванні нових контактів, переважно у них є багато друзів. Вони дуже лагідні та слухняні, зовсім неагресивні, а ще надзвичайно наївні у своїх діях та судженнях особи. Такого роду емоційні особливості цих дітей обумовлюють прихильність до них оточення, особливо дорослих.

❌ Однак ця надмірна дружелюбність може мати й негативні наслідки: деякі люди з синдромом Вільямса можуть лякати інших своїм нав'язливим бажанням спілкуватися. Вони можуть бути занадто безпосередніми, “вивалюючи” на незнайомців чи ледь знайомих людей тонни зайвої, занадто особистої інформації.

Загалом високий рівень дружелюбності, що спостерігається у людей з синдромом Вільямса, вважається неприйнятним для соціальних норм, тож і підлітки, і дорослі, які зіткнулися з цим діагнозом, часто відчувають соціальну ізоляцію, розчарування та і самотність, попри високий рівень емпатії, вражаючі соціальні та комунікативні здібності та їх чітке бажання спілкуватися з іншими людьми…

Раніше ми також розповідали про травми дитинства, через які у дорослому віці виникає багато труднощів. Як їх розпізнати і що з цим робити, пояснила психологиня Тетяна Кириченко.